Точні подробиці захоплюючої дії королів із Франції у минулі часи

Франция относится к тем странам, какие могут легко похвастаться очень активной историей. Париж был всегда центральным французским городом. И так всегда было. Скорее всего, следует полагать, его основали галлы, но подлинный уровень этот город приобрел в девятьсот восьмом году, его предоставил Гуго Капет, какой был отцом длительной династии, которая прошла через всю историю Франции. Все стремились к тому, чтобы заметно расширить территорию Франции, а затем и не потерять захваченные земли. Сначала царям тяжело было управляться с постом главного руководства страной, и подчинялся лишь королевский домен, а остальные территории, хоть и были под властью короля, богатыми феодалами управлялись. Но со временем правителям удавалось подавить хотение феодалов быть у власти, было подавлено много восстаний, пока правителя не признали на свои земли.

Самый тяжелый отрезок времени предоставился ветви, называемой Капетингов – Валуа. С начала самого преобладали бунты и восстания, перерастающие в войну гражданскую, а затем длительная война столетняя с Англией. И только Карл VII в 1437 году сумел отвоевать французскую столицу. Именно при Валуа случилась религиозная кровавая резня – Варфоломеевская ночь, когда убиты были тысячи гугенотов. А в тот момент, когда Валуа сменила ветвь новая Капетингов – Бурбоны, центральный город был уже большим европейским городом, который занимал важную позицию в Европе. Вот именно они и закрыли славный род Капетингов, с каких взяла начало история французского государства.

Закончилась веха французских королей. Междоусобных войн не было больше, реакционные силы дальше пошли – четырнадцатого июля 1989 года началась великая революция во Франции. Именно после нее начала формироваться Фрнация современная. И данный процесс развивался такими активными темпами: монархия пала, но к власти в скором времени пришел император Наполеон, и его двор был также роскошен, как и при прежних королях. Далее к власти пришел следующий Наполеон, который потерпел поражение во время битвы с Пруссией. Потом к власти пришла коммуна, а вот короли олишь историей остались, а дворцы, в которых они некогда жили в течение долгих веков, сейчас открыты для обозрения миллионов посетителей.

Полотно «Осліплення Самсона»

12 січня 1639  —  В листі Костянтину Хейгенсу, голландському поетові, великому державному діячеві й знавцеві мистецтва, досить шанований ним Рембрандт запропонував у знак вдячності прийняти дарунок — полотно «Осліплення Самсона». Вдячності — за те, що Хейгенс, що був особистим секретарем штатгальтера (глави виконавчої влади) Нідерландів принца Фредеріка Хендрика Оранського, порекомендував своєму патрону замовити саме цьому, ще маловідомому художникові серію картин «Страсті Христові» для палацової галереї. Це замовлення відразу ж залучило до нього інтерес покупців і торговців живописом. Невідомо, чи прийняв Хейгенс подарунок. Швидше за все, ні. У всякому разі, згодом «Осліплення Самсона» виявилося в Штеделевському інституті мистецтв Франкфурта-на-Майні в Німеччині..

Еволюціонування Олімпійських ігор

Початком всесвітньо популярних ігор в Олімпії вважають Древню Грецію. У часи античності ігри на Олімпі, як не дивно, були не єдиними, проводилися й інші, які вихваляли Зевса. Але за волею часу саме Олімпійським іграм було призначено знову відродитись в сучасному світі. Точний рік проведення 1-их Олімпійських ігор запам’ятати не вийшло, але в усьому світі необхідно вважати так, що даний захід відбувся в сімсот сімдесят шостому року до н.е.. Якщо повірити міфам і легендам, існувало кілька пробних спроб проведення Олімпійських ігор.

Одну із цих спроб зародження Олімпійських ігор поєднують із іменем Пелопса. Розвиток даного міфічного героя заплутаний й складний, так що не слід загострювати на ньому увагу. Зміст такий, що Пелопс на честь себе заснував дані ігри. А назву Олімпійські було взято від імені місця, де проводилися ігри — Олімпійського гаю Альтіс. Підтвердженням цієї легенди є археологічна знахідка — на місці проведення ігор були знайдені залишки храму Пелопса, який датується кінцем 2-ого тисячоріччя до нашої ери.

Інший міф поєднує проведення Олімпійських ігор з іменем Геракла. Для проведення свята на честь перемоги Геракл висадив хащу маслинових дерев, з галузей яких робили вінки для переможців, і заснував Олімпійські ігри на честь Афіни. Проте, дані заходи стають найвідомішими й популярними. Перші Олімпійські ігри збирали не так багато людей, в основному тільки з поселень, близько розташованих. Учасниками могли бути тільки греки вільні. Жіноча стать не допускалася навіть у якості глядачів. Через різні тексти й розписи зараз ми можемо побачити подробиці організації перших Олімпійських ігор. Як не дивно, але багато з існуючих у цей час змагання йдуть коріннями своїми до далеких перших Олімпійських ігор: біг, метання диска, списа й молота, усілякі варіанти боротьби, плавання й багато інших видів спорту. На час організації Олімпійських ігор зупинялися всі війни й чвари. Тих, хто не дотримувався цього правила чекало серйозне покарання. Крім змагань спортивних на Олімпійських іграх можна було організувати угоду з вигодою, почути поетів і музикантів, побачити картини й скульптури.

Походження первісних людей згідно з дарвінівським уявленням

Аристофан визначив роль людини у тваринному світі по певному комплексу особливостей, що принципово відокремлюють Homo sapiens від тварин: пряме переміщення, великий череп, потенційна можливість до мови й душу. «Людина — тварина колективна», — уважав Аристотель. Бюффон затверджував вище походження Homo sapiens, але навіть цей творець першої наукової схеми живого світу поставив Homo sapiens до приматів.

Великий Ламарк запропонував систему поглядів про історичний розвиток Homo sapiens, і незабаром її з ентузіазмом розвили відомі автори. Перші люди розвилися від вищих мавп за допомогою адаптаційної зміни протягом геологічного періоду на різних рівнях еволюції. Відомі прабатьки людей перейшли від проживання на деревах до рівнинного типу життя. Розташування їх тулуба стало вертикальним. Протікала й перебудова органів. З’явилися прямоходячі мавпи, які вели зграєвий тип життя. У зграях утворювалася необхідність у комунікації між елементами співтовариства. Первинно комунікація відбувалася з використанням міміки й рухів руками. Згодом з’явилася членороздільна мова, незабаром — розумова діяльність і несвідоме. Ламарк ураховував головне значення прямоходіння в становленні нашого виду. Він розумів, що еволюція тулуба людей протікає по тим же законам, по яких еволюціонує та інші ссавці.

Знаменитий еволюціоніст Чарльз Дарвін запропонував власний погляд на походження людства. На думку вченого, людей розумна не результат божественного промислу, а процес історичного розвитку живого миру. Учений уперше в історії породив теорію про те, що справжніми прабатьками людства були людиноподібні примати, що жили в кайнозої. Учений зробив спробу зрозуміти зону походження Homo sapiens. Він припускав, що, що нині живуть у тієї або іншій області звірі досить схожі з вимерлими видами тієї ж області й однієї й тієї ж біосистеми. В Африці зараз існують шимпанзе — види, дуже близькі до Homo sapiens. Тому Мислитель припустив, що й наші вимерлі прабатьки жили в Африці. Дане припущення було доведено в 20 столітті. Особливість людства, по Дарвіну, насамперед у його ходінні на двох нижніх кінцівках і у використанні руками предметів власного виробництва. Учений блискуче обґрунтував близьке споріднення Homo sapiens із сучасними приматами. У той же час англієць був впевнений, що ніяка сучасна мавпа не може бути предком Homo sapiens.

Розвиток жанру sitcom

Жанр ситуаційної комедії зароджувався в далеких двадцятих роках минулого століття в Північній Америці. Піонером ситкома звичайно вважають гумористичне шоу «Sam and Henry», що ввірвалося в ефір чиказької радіостанції WGN в 1926 році. Два роки потому в ефірі радіо CBS з’явилося шоу «Еймос і Енді», що перевершило по популярності свого попередника, що й стало самим улюбленим ситкомом американців протягом півтора десятиліть.

Зі збільшенням популярності телебачення жанр sitcom знайшов своє друге життя. Після того, як в 1951 році на телеекрани вийшла комедія «I Love Lucy», назва «ситком» назавжди закріпилося за гумористичними телевізійними серіалами.

Отже, sitcom – це гумористичний телесеріал, який звичайно легко довідатися по ряду відмітних ознак. Самим помітним атрибутом ситкома є сміх за кадром. Уперше він з’явився в гумористичному серіалі «Я люблю Люсі» і з тих пор став дуже розповсюдженим атрибутом ситуаційної комедії. Проте, останнім часом сміх за кадром почав дратувати глядачів і його все частіше перестають вставляти в серіали.

Одна серія комедії ситуацій звичайно триває порядку 22 хвилин і переривається двома рекламними роликами по чотири хвилини кожний. Виконавці головних ролей як правило незмінні протягом усього телесеріалу, а в успішні серіали прийнято запрошувати на епізодичні ролі відомих зірок кіно. Головна увага в сюжеті подібних телесеріалів приділене комічній стороні повсякденних проблем і побутових ситуацій.

Будь-яка людина, що коли-небудь дивилася телевізор, хоча б один раз бачила sitcom і пам’ятає назву хоча б одного з них. «Дві з половиною людини», «Друзі», «Як я зустрів вашу маму», «Офіс», «Комп’ютерщики», «Теорія великого вибуху» і навіть мультфільм «Сімпсони» — усе це комедії ситуацій.