Тиждень зимового спорту, присвячений майбутній VIII Олімпіаді в Парижі

25 січня 1924 року На південному-сході Франції, у Шамоні, у самого підніжжя Монблану, відкрилося міжнародне змагання за назвою «Тиждень зимового спорту, присвячений майбутній VIII Олімпіаді в Парижі», тобто по суті — перші зимові Ігри. На змагання з’їхалися 293 спортсмена (у тому числі 13 жінок) з 16 країн. Германію, як призвідницю Першої світової війни, до участі не допустили, тоді як її колишні спільниці, Австрія й Угорщина, запрошення одержали.

Програма заходу в Шамоні містила в собі лижний спорт, швидкісний біг і фігурне катання, а також хокей. У неофіційному командному заліку всіх обійшла Норвегія, що завоювала вдвічі більше балів, ніж фіни, що зайняли друге місце. А в хокейному турнірі, звичайно, перемогли канадці, що виграли всі матчі із сумарним загальним рахунком 110:3!

Сучасна зброя проти глобального потепління

Учені повідомляють, що біочар має потенціал сповільнювача глобального потепління. Біочар — це такий аналог деревного вугілля, до складу якого входить і деревина, і трава, і інша органіка.

Масове виробництво біочара може блокувати виділення вуглецю, який у підсумку в атмосфері втримується у вигляді основного парникового газу — вуглекислого.

Дослідження опубліковане у виданні Американського хімічного суспільства Environmental Science & Technology — Наука про навколишнє середовище й технології.

Робертс Келлі з колегами відзначають, що біочар проводиться в результаті спалювання трави, деревини, кукурудзяних стебел і іншої органіки при відсутності кисню. Тепло виганяє гази, які можна забирати й спалювати в процесі виробництва енергії.

Біочар упевнено обходить деревне вугілля, багатий вуглецем. Ще індіанці Амазонки домішували біочар у ґрунт, щоб поліпшити родючість.

Дослідження включало «аналіз життєвого циклу» виробництва біочара. У підсумку з’ясувалося, що речовина має багатий потенціал, щоб на його основі розробити економічно доцільний спосіб ізоляції вуглецю і його зберігання, а також виробництва енергії й збільшення родючості ґрунтів.

Маятник Фуко

8 січня 1851 Експериментуючи в підвалі власного паризького будинку, фізик Жан Бернар Леон Фуко в 2 години ночі зробив епохальний запис у робочому журналі — сконструйований ним прилад (в історію науки він увійде як маятник Фуко) наочно демонструє, що Земля обертається. Простий до примітивності агрегат являв собою п’яти кілограмову латунну кулю, підвішену до стелі на двометровому сталевому дроті. Площина хитання цієї кулі поверталася. Ніяких «засад» для подібної поведінки в маятника немає, так що насправді спостерігалося ні що інше, як обертання. 3 лютого Фуко продемонстрував свій маятник у Паризькій обсерваторії академікам, які одержали листи наступного змісту: «Запрошую вас постежити за обертанням Землі».

У кліматичних змінах на землі винувато не тільки потепління, але й збільшення вологості.

По даним американських і британських дослідників, менш ніж за 30 років рівень вологості в приземних шарах підвищився на 2,2%. Учені вважають, що це явище не найкращим чином позначається па нашім самопочутті й здоров’ї, — сумний результат людської життєдіяльності, як і у випадку з викидами парникових газів. За прогнозами фахівців, до 2100 року вологість на планеті виросте на 24 відсотка.

Палац Уффіци

9 січня 1537  — Через два дні після вбивства першого герцога Флорентійського Алессандро Медічі сенат міста-держави обрав йому спадкоємця — спочатку в більш скромному ранзі глави муніципалітету. Це був 17-літній Козимо Джованні, представник бічної гілки того ж знаменитого роду. Втім, уже через півроку юний градоначальник прекрасно проявив себе при відбитті профранцузької інтервенції, за що й одержав від імператора Священної Римської імперії Карла V герцогський титул. В 1555 році Козимо I скорив сусідню Сієну, а через кілька років під владою Флоренції виявилася практично вся Тоскана. Але крім того, він залишився вірний традиційному для династії меценатському «курсу». Так, за його вказівкою Вазарі побудував палац Уффіци, за планом Мікеланджело був зведений міст Санта Трініта, значно розширився палац Пітти.

7 СІЧНЯ 1928 РОКУ — Льотчик-випробувач Михайло Громов уперше підняв у повітря «В-2»

По-2У Москві, на Ходинському полі, льотчик-випробувач Михайло Громов уперше підняв у повітря двомісний біплан конструкції Миколи Полікарпова «В-2», що означало «Навчальний-Другий». В 1944 році після смерті Полікарпова «В-2» був перейменований в «По-2». Виконаний в основному з фанери з полотняним обтягуванням, маленький (довжина — 8 метрів, розмах крил — 11,4, вага 890 кілограмів), нескладний і недорогий літальний апарат набув на той час легендарну славу. На ньому освоювали ази пілотування, його використовували в сільському господарстві, для санітарних і поштових перевезень, в аерофотозніманні. Був він і зв’язним літаком, і навіть легким нічним бомбардувальником (вантажопідйомність — 350 кілограмів бомбового навантаження). А відоме прізвисько «кукурузник» він одержав за здатність приземлятися на будь-якому клаптику сільгоспугідь.

Факти з життя виняткового письменника Джона Толкієна

Джон ТолкієнДжон Толкієн народився 3 січня 1892 року в місті Блумфонтейн у Південній Африці й там же провів перші роки свого життя. Батьки письменника переселенці з Німеччини називали Джона Роналдом, російські перекладачі чомусь охрестили Толкієна Руелом.

Навесні 1895 року мати відвезла Джона в Англію. Перші уроки латині розбудили в юному Толкієні любов до мов і тягу до знань. У вивченні прадавніх слів він чув нерозгадану таємницю. У школі Джон вивчив п’ять мов: англійську, французьку, латинську, німецьку і грецьку, поступово до них додалися давньонімецька, давньоанглійська, ісландська, давньофінська і готська. Толкієн вступає і з відзнакою закінчує Оксфордський університет. В 1915 році Толкієн іде волонтером у діючу армію, а після повернення залишається Оксфорді, де працює аж до виходу на пенсію в 1959 р. Він став професором і заслужено одержав репутацію одного із кращих філологів миру.

Джону Толкієну належить відоме видання епічної поеми «Беовульф», а також переклади лицарських романів Середньовіччя (приміром, «Сер Гавейн і Зелений Лицар», 1925) на сучасну англійську мову.
Толкієн є одним із засновників літературного клубу «Інклінги» (The Inklings). Цю жартівну назву можна буквально перевести як «чорнильники», а ще видний зв’язок з англійським inkling – натяк. У клуб входили також К.С. Льюіс, Оуен Барфілд, Чарльз Уільямс і багато інших.

Першою художньою публікацією молодого Толкієна став вірш «Битва на східній рівнині», написаний в березні 1911 р. В 1937 році був опублікований «Хоббіт». З 1914 року Толкієн став робити замітки й невеликі начерки й згодом зрозумів, що стоїть на порозі тільки йому одному відомому світу, і що він повинен розповісти про нього іншим. Так почалася велика подорож Толкієна трилогії «Володар Перстнів». Трилогія витримала 15 видань як в Англії, так і в США, і дотепер залишається одним із самих улюблених читачами творів англійської літератури. Колосальний успіх книги здивував навіть самого автора.

Помер Джон Толкієн 2 вересня 1973 року. Незабаром після його смерті був виданий твір «Сільмарилліон». Виданням займався син Толкієна Крістофер.